1. Великий тлумачний словник сучасної мови

видержка

ви́держка

-и, ж.

1》 Уміння володіти собою за будь-яких обставин; витримка.

2》 Дія і стан за знач. видержувати, видержати (у 7 знач.).

3》 Час фотографування, протягом якого залишається відкритим об'єктив фотоапарата.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. видержка — ви́держка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. видержка — ВИ́ДЕРЖКА, и, ж. 1. розм. Уміння володіти собою в будь-яких обставинах; витримка (у 1 знач.). Зо мною нічого нового, здорова, як і при тобі, видержка мене не покидає (Леся Українка); – А мене туга погнала, – об'яснив весело. Словник української мови у 20 томах
  3. видержка — ВИ́ТРИМКА (уміння володіти собою в будь-яких обставинах), ВИ́ТРИМАНІСТЬ, СПО́КІЙ, СТІ́ЙКІСТЬ, ХАРА́КТЕР, ВРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ (УРІВНОВА́ЖЕНІСТЬ), САМОВЛАДА́ННЯ, ХОЛОДНОКРО́ВНІСТЬ, ДИСЦИПЛІ́НА, ВИ́ДЕРЖКА рідко, САМОВЛА́ДА рідко. Словник синонімів української мови
  4. видержка — ВИ́ДЕРЖКА, и, ж. 1. Уміння володіти собою в будь-яких обставинах; витримка. Зо мною нічого нового, здорова, як і при тобі, видержка мене не покидає (Л. Укр., V, 1956, 309); [Дудар:] Але, крім вогню, хлопче, треба мати ще й видержку (Мик., І, 1957, 81). Словник української мови в 11 томах