виклик
ви́клик
-у, ч.
1》 Прохання або вимога з'явитися куди-небудь.
|| Оплески, вигуки глядачів як прохання, вимога до артиста (артистів) вийти на сцену (для схвалення виступу або повторення його).
|| Знак, сигнал (телефонний, радіо і т. ін.), за допомогою якого зв'язуються на віддалі для повідомлення, розмови.
Виклик абонента — у телекомунікаційних системах – операція ініціювання сеансу зв'язку.
2》 Вимога, спонукання до будь-яких дій, відносин.
|| Заклик до змагання, до участі в чому-небудь.
|| Категорична, різка пропозиція вступити в боротьбу, поєдинок або дія, спрямована на те, щоб втягнути у поєдинок. Кидати виклик.
3》 У системах обробки інформації – команда обчислювальній системі для виконання допоміжного алгоритму (процедури, підпрограми) та дія для її виконання.
Виклик процедури — мовна конструкція, призначена для активації процедури.
Значення в інших словниках
- виклик — ви́клик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- виклик — [виклиек] -ка, м. (ў) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- виклик — ВИ́КЛИК, у, ч. 1. Прохання або вимога з'явитися куди-небудь. В бліндаж на його виклик заходили генерали й полковники (В. Кучер); Вже не раз так бувало: запросять гостей, усе приготують, а тоді – дзвінок, виклик – поїхав з дому прокурор... (В. Словник української мови у 20 томах
- виклик — ЗА́КЛИК (прохання, запрошення чи вимога прийти, з'явитися куди-небудь), ПО́КЛИК, ВИ́КЛИК, КЛИЧ уроч., КЛИК поет., ЗОВ поет. Яків Претвич з Гаврон, трембовецький староста, прибув перший на заклик свого давнього друга Острозького (І. Словник синонімів української мови
- виклик — ВИ́КЛИК, у, ч. 1. Прохання або вимога з’явитися куди-небудь. Вже не раз так бувало: запросять гостей, усе приготують, а тоді — дзвінок, виклик — поїхав з дому прокурор… (Собко, Справа.. Словник української мови в 11 томах
- виклик — Ви́клик, -ка м. 1) Вызовъ. 2) Крикъ, восклицаніе. Виклик, вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. ІІІ. 56. Словник української мови Грінченка