викроїти

Значення в інших словниках

1. викроїти — ви́кроїти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. викроїти — ВИ́КРОЇТИ див. викро́ювати. Словник української мови у 20 томах
3. викроїти — ви́кроїти 1. = ви́краяти (ст): Малим діямантом в металевій оправі викроїв кусень шиби й обережно положив його на траву. Відчинити вікно – дурниця (Нижанківський) 2. із труднощами виділити, знайти можливість для нагальної потреби (перев. Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. викроїти — КРО́ЇТИ (розрізати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо), РОЗКРО́ЮВАТИ, КРА́ЯТИ розм.; ВИКРО́ЮВАТИ (вирізати з тканини, шкіри такі частини). — Док.: покро́їти, розкро́їти, покра́яти, ви́кроїти. Словник синонімів української мови
5. викроїти — ВИ́КРОЇТИ див. викро́ювати. Словник української мови в 11 томах