1. Лексикон львівський: поважно і на жарт

викроїти

ви́кроїти 1. = ви́краяти (ст): Малим діямантом в металевій оправі викроїв кусень шиби й обережно положив його на траву. Відчинити вікно – дурниця (Нижанківський)

2. із труднощами виділити, знайти можливість для нагальної потреби (перев. про час)(ст)

◊ ви́кроїти хви́лю <�ча́су> знайти час, можливість (ст): Треба буде викроїти хвилю часу й таки вибратися на прем'єру до театру (Авторка)

Джерело: Лексикон львівський: поважно і на жарт на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. викроїти — ви́кроїти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. викроїти — див. викроювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. викроїти — ВИ́КРОЇТИ див. викро́ювати. Словник української мови у 20 томах
  4. викроїти — КРО́ЇТИ (розрізати тканину, шкіру тощо на частини відповідної форми та розміру для пошиття з них одягу, взуття тощо), РОЗКРО́ЮВАТИ, КРА́ЯТИ розм.; ВИКРО́ЮВАТИ (вирізати з тканини, шкіри такі частини). — Док.: покро́їти, розкро́їти, покра́яти, ви́кроїти. Словник синонімів української мови
  5. викроїти — ВИ́КРОЇТИ див. викро́ювати. Словник української мови в 11 томах