1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вируючий

виру́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до вирувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вируючий — виру́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. вируючий — ВИРУ́ЮЧИЙ, а, е. Який вирує. Яків поспішав, і чим ближче підходив до мосту, тим чіткішим ставав шум вируючої води (А. Шиян); Слідом за старшим братом Микола ще підлітком пішов на завод, уперше крізь синь окулярів... Словник української мови у 20 томах
  3. вируючий — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет. Словник синонімів української мови
  4. вируючий — ВИРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до вирува́ти. Яків поспішав, і чим ближче підходив до мосту, тим чіткішим ставав шум вируючої води (Шиян, Гроза.., 1956, 283); Оратор, втягши голову в плечі, спідлоба поглядав у вируючий зал (Гончар, Таврія.., 1957, 476). Словник української мови в 11 томах