висновувати
висно́вувати
-ую, -уєш, недок., виснувати, -ую, -уєш, док.
1》 Робити висновок, висновки.
|| перех. Виводити з чого-небудь певне твердження.
2》 рідко. Створювати в уяві.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- висновувати — висно́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- висновувати — ВИСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СНУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Робити висновок, висновки. З уривчастих згадок, схоплених протягом розмови, товариші висновували.., що, крім Калиновичів, був іще інший претендент до спадку (І. Словник української мови у 20 томах
- висновувати — УЗАГА́ЛЬНЮВАТИ (поєднуючи спільні характерні риси, виводити щось загальне), ТИПІЗУВА́ТИ, ОБ'ЄКТИВУВА́ТИ, ПІДСУМО́ВУВАТИ, ВИСНО́ВУВАТИ. — Док.: узага́льнити, типізува́ти, підсумува́ти, ви́снувати. Словник синонімів української мови
- висновувати — ВИСНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СНУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Робити висновок, висновки. З уривчастих згадок, схоплених протягом розмови, товариші висновували.., що, крім Калиновичів, був іще інший претендент до спадку (Фр. Словник української мови в 11 томах