вказівник

вказівни́к

(указівник), -а, ч.

1》 У вимірювальній техніці – частина чи елемент показувального пристрою у вигляді стрілки, променя, які відносно позначок шкали визначають показання приладу.

2》 Посилання, адреса зв'язку.

3》 У системах обробки інформації – елемент даних, який вказує на розташування іншого елемента даних.

Вказівник ділянки пам'яті — адреса ділянки пам'яті, розміщена у просторі пам'яті, в якому розташована ця ділянка.

Вказівник довжини — у мові асемблеру – частина вмісту поля операндів команд DC і DS.

Вказівник маршруту — у комп'ютерних мережах – адреса чи група знаків у заголовку повідомлення, призначені для адресації цього повідомлення.

Вказівник повернення — вказівник в елементі ланцюжкового списку, який посилається на фіксатор списку.

Вказівник поточного рядка — в діалогових системах обробки програм – вказівник, який дозволяє виділити рядок у наборі даних з метою його модифікації.

Вказівник списку — вказівник, який розташований у фіксаторі списку та показує його початок.

Вказівник стека — регістр або елемент даних, що визначає адресу вершини (верхнього слова) стека.