владичиця

Значення в інших словниках

1. владичиця — влади́чиця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. владичиця — ВЛАДИ́ЧИЦЯ, і, ж. 1. уроч. Жін. до влади́ка 1. Поїхав далеко на влови султан із башами. І до ранку владичиця я над землею й морями (П. Куліш). 2. рел.-церк. (з великої літери). Богородиця. [Голоси:] Даруй, Владичице святая!... Словник української мови у 20 томах
3. владичиця — БОГОРО́ДИЦЯ (у християнській релігії — назва матері Ісуса Христа), БОГОМА́ТІР, БО́ЖА МА́ТИ (ГОСПОДНЯ МА́ТИ), МА́ТИ БО́ЖА (МА́ТІР БО́ЖА), ПРЕЧИ́СТА ДІ́ВА (МА́ТИ), ДІ́ВА МАРІ́Я, ВЛАДИ́ЧИЦЯ церк., ЦАРИ́ЦЯ НЕБЕ́СНА церк., ПРЕСВЯТА́ ж. р., церк., ПРЕЧИ́СТА... Словник синонімів української мови
4. владичиця — ВЛАДИ́ЧИЦЯ, і, ж., ц.-с. 1. Жін. до влади́ка 1. 2. церк. Епітет богородиці. [Голоси:] Даруй, владичице святая! (Мирний, V, 1955, 75). Словник української мови в 11 томах
5. владичиця — Владичиця, -ці ж. Владычица. Ти не раба, о, ні! владичиця ти пишна. К. МХ. 46. Словник української мови Грінченка