1. Великий тлумачний словник сучасної мови

внуччин

вну́ччин

(онуччин, рідко унуччин), -а, -е.

Належний онуці.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. внуччин — вну́ччин прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. внуччин — ВНУ́ЧЧИН (ОНУ́ЧЧИН, рідко УНУ́ЧЧИН), а, е. 1. Належний онуці. – Не дам! То не моє, то внуччине (М. Коцюбинський). 2. Стос. до онуки. Внуччин чоловік міг би скопати город чи полагодити кран (із журн.); Онуччине весілля. Словник української мови у 20 томах
  3. внуччин — Вну́ччин, -на, -не; -ні, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. внуччин — ВНУ́ЧЧИН (ОНУ́ЧЧИН, рідко УНУ́ЧЧИН), а, е. Належний онуці. — Не дам! То не моє, то внуччине (Коцюб., І, 1955, 94). Словник української мови в 11 томах