вогневик

Значення в інших словниках

1. вогневик — вогневи́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. вогневик — ВОГНЕВИ́К, а́, ч., розм. 1. Артилерист, мінометник. Вогневики з двох боків мали гарматами затиснути шлях на виходах з села (М. Стельмах); Командир роти Кармазин, зібравши всю роту докупи, перетворив і їздових на вогневиків (О. Словник української мови у 20 томах
3. вогневик — АРТИЛЕРИ́СТ (військовослужбовець, що обслуговує вогнепальну зброю для ураження противника з далекої відстані), ГАРМА́ТНИК, ГАРМА́Ш розм., ВОГНЕВИ́К розм., БАТАРЕ́ЄЦЬ розм., БОМБАРДИ́Р заст., ПУШКА́Р заст.; КАНОНІ́Р іст.; КОМЕНДО́Р (морський артилерист). Словник синонімів української мови
4. вогневик — ВОГНЕВИ́К, а́, ч., розм. Артилерист, мінометник. Вогневики з двох боків мали гарматами затиснути шлях на виходах з села (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 805); Командир роти Кармазин, зібравши всю роту докупи, перетворив і їздових на вогневиків (Гончар, І, 1954, 216). Словник української мови в 11 томах