вогневик
ВОГНЕВИ́К, а́, ч., розм. Артилерист, мінометник.
Вогневики з двох боків мали гарматами затиснути шлях на виходах з села (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 805);
Командир роти Кармазин, зібравши всю роту докупи, перетворив і їздових на вогневиків (Гончар, І, 1954, 216).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вогневик — вогневи́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- вогневик — -а, ч., розм. Артилерист, мінометник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вогневик — ВОГНЕВИ́К, а́, ч., розм. 1. Артилерист, мінометник. Вогневики з двох боків мали гарматами затиснути шлях на виходах з села (М. Стельмах); Командир роти Кармазин, зібравши всю роту докупи, перетворив і їздових на вогневиків (О. Словник української мови у 20 томах
- вогневик — АРТИЛЕРИ́СТ (військовослужбовець, що обслуговує вогнепальну зброю для ураження противника з далекої відстані), ГАРМА́ТНИК, ГАРМА́Ш розм., ВОГНЕВИ́К розм., БАТАРЕ́ЄЦЬ розм., БОМБАРДИ́Р заст., ПУШКА́Р заст.; КАНОНІ́Р іст.; КОМЕНДО́Р (морський артилерист). Словник синонімів української мови