вогневиця
ВОГНЕВИ́ЦЯ, і, ж.
1. заст. Гарячка.
Щось палало, висвистувало і клекотало у нього в грудях і стукало в голову вогневицею (Тулуб, Людолови, II, 1957, 162);
Здавалось, буцім панна пашить тим нездоровим палом, котрий буває при гарячці, яку звуть вогневицею (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 424).
2. діал. Блискавка.
*Образно. Їдучи в колоні на далекі вогневиці гаснучого заходу, Хаєцький чуйно ловив ніздрями знайомі з дитинства запахи (Гончар, I, 1954, 288).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вогневиця — вогневи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вогневиця — -і, ж. 1》 заст. Гарячка. 2》 діал. Блискавка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вогневиця — ВОГНЕВИ́ЦЯ, і, ж. 1. заст. Гарячка. Здавалось, буцім панна пашить тим нездоровим палом, котрий буває при гарячці, яку звуть вогневицею (О. Словник української мови у 20 томах
- вогневиця — див. блискавка Словник синонімів Вусика
- вогневиця — ГАРЯ́ЧКА (хвороба, що супроводжується високою температурою тіла), ВОГНЕВИ́ЦЯ заст. Чайченка тоді гарячка палила: без пам'яті сливе був він (Марко Вовчок); Здавалося, буцім панна пашить тим нездоровим палом, котрий буває при гарячці... Словник синонімів української мови
- вогневиця — Вогневиця, -ці ж. = огневиця. Словник української мови Грінченка