вогневиця
ГАРЯ́ЧКА (хвороба, що супроводжується високою температурою тіла), ВОГНЕВИ́ЦЯ заст. Чайченка тоді гарячка палила: без пам'яті сливе був він (Марко Вовчок); Здавалося, буцім панна пашить тим нездоровим палом, котрий буває при гарячці, яку звуть вогневицею (О. Ільченко).
ПРОПА́СНИЦЯ (хворобливий стан, при якому людину кидає то в жар, то в холод), ГАРЯ́ЧКА, ЛИХОМА́НКА розм., ТРЯ́СЦЯ розм., ТРЯСУ́ЧКА розм. рідше, ВОГНЕВИ́ЦЯ заст., ТРЯСОВИ́ЦЯ (ТРЯСАВИ́ЦЯ) діал., ЗИ́МНИЦЯ діал., ХИ́НДЯ діал. З-під густих насуплених брів люто блимали невеличкі зеленкуваті очі, жовті зуби глухо клацали в пропасниці (О. Донченко); Чайченка тоді гарячка палила; без пам'яті сливе був він (Марко Вовчок); Кожний день тріпала його лихоманка (П. Козланюк); Занедужав я, розгорівся, якась трясця мене трясла (Ганна Барвінок); То я почав був трохи нагріватись, а то відразу мене така трясучка вхопила, що склянка об блюдце тілько — цок-цок-цок! (Панас Мирний); Здавалось, буцім панна пашить тим нездоровим палом, котрий буває при гарячці, яку звуть вогницею (О. Ільченко); Розжени тих сімнадцять сім пропасниць-трясовиць (П. Чубинський); — Чи ти промокла, чи простудилася? Чи тебе зимниця б'є, чи й зовсім хора? (І. Франко).
Значення в інших словниках
- вогневиця — вогневи́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- вогневиця — -і, ж. 1》 заст. Гарячка. 2》 діал. Блискавка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вогневиця — ВОГНЕВИ́ЦЯ, і, ж. 1. заст. Гарячка. Здавалось, буцім панна пашить тим нездоровим палом, котрий буває при гарячці, яку звуть вогневицею (О. Словник української мови у 20 томах
- вогневиця — див. блискавка Словник синонімів Вусика
- вогневиця — ВОГНЕВИ́ЦЯ, і, ж. 1. заст. Гарячка. Щось палало, висвистувало і клекотало у нього в грудях і стукало в голову вогневицею (Тулуб, Людолови, II, 1957, 162); Здавалось, буцім панна пашить тим нездоровим палом, котрий буває при гарячці... Словник української мови в 11 томах
- вогневиця — Вогневиця, -ці ж. = огневиця. Словник української мови Грінченка