1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вокальний

вока́льний

-а, -е.

1》 Стос. до співу, признач. для співу; співочий.

2》 лінгв. Стос. до вокалізму.

Вокальна музика — музика для голосу (солістів чи хору) з інструментальним супроводом або без нього.

Вокальна техніка — комплекс умінь і навичок для свідомого керування процесом фонації, що забезпечує досягнення максимального вокального ефекту за мінімальної витрати енергії.

Вокально-інструментальний ансамбль — а) вокальний ансамбль, що виступає спільно з постійним складом інструменталістів; б) група виконавців, у якій інструменталісти виступають і як співаки.

Вокально-хореографічний — призначений одночасно для вокального та хореографічного виконання якого-небудь музичного твору.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вокальний — вока́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вокальний — Голосовий, співний, співальний Словник чужослів Павло Штепа
  3. вокальний — ВОКА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до співу, признач. для співу; співочий. Вокальне, драматичне й хореографічне мистецтво українських кріпосних артистів відзначалося великою майстерністю (з наук. літ.); Тибетський вокальний стиль не має аналогів. Словник української мови у 20 томах
  4. вокальний — Вока́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вокальний — ВОКА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до співу, Признач. для співу; співочий. Вокальне, драматичне й хореографічне мистецтво українських кріпосних артистів відзначалося великою майстерністю (Укр. клас. Словник української мови в 11 томах