1. Словник української мови у 20 томах

вокальний

ВОКА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до співу, признач. для співу; співочий.

Вокальне, драматичне й хореографічне мистецтво українських кріпосних артистів відзначалося великою майстерністю (з наук. літ.);

Тибетський вокальний стиль не має аналогів. Техніка створення звуків дуже складна (з наук.-попул. літ.);

Ми підносили тости, ми виголошували промови, .. опісля все перейшло на вокальну частину церемонії і наші горді, буйні, степові і гірські пісні розлягалися широко над затокою (У. Самчук);

Великий внесок у вокальну Шевченкіану зробив український композитор В. Заремба (з газ.).

2. лінгв. Стос. до вокалізму.

За приклад такої асиміляції в царині голосних може бути вокальна гармонія – уподібнювання голосних звуків сусідніх складів (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вокальний — вока́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. вокальний — -а, -е. 1》 Стос. до співу, признач. для співу; співочий. 2》 лінгв. Стос. до вокалізму. Вокальна музика — музика для голосу (солістів чи хору) з інструментальним супроводом або без нього. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вокальний — Голосовий, співний, співальний Словник чужослів Павло Штепа
  4. вокальний — Вока́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. вокальний — ВОКА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до співу, Признач. для співу; співочий. Вокальне, драматичне й хореографічне мистецтво українських кріпосних артистів відзначалося великою майстерністю (Укр. клас. Словник української мови в 11 томах