1. Великий тлумачний словник сучасної мови

волячий

воля́чий

-а, -е.

1》 Прикм. до віл.

|| Признач. для волів.

|| Власт. волові.

2》 перен. Дуже міцний, сильний. Волячі очі.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. волячий — воля́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. волячий — ВОЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до віл¹; пов'язаний з волом. Покликав чоловік сина, і той вийшов з волячого вуха (з казки); Проміж людських голів [на ярмарку] стирчать рогаті волячі голови (І. Нечуй-Левицький); Лагідні волячі морди ремиґали поблизу (Ю. Словник української мови у 20 томах
  3. волячий — ВОЛЯ́ЧИЙ, ВОЛО́ВИЙ. Волячі роги; Волова шкура. Словник синонімів української мови
  4. волячий — ВОЛЯ́ЧИЙ, а, е. 1. Прикм. до віл. Проміж людських голів [на ярмарку] стирчать рогаті волячі голови (Н.-Лев., І, 1956, 58); // Признач. для волів. В перетлілих до рубців сорочках брели біля волячих ярем батраки (Гончар, Таврія.., 1957, 301); // Власт. Словник української мови в 11 томах
  5. волячий — Волячий, -а, -е Бычачій. Воляча, голова. Харьк. у. Словник української мови Грінченка