волячий

ВОЛЯ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до віл¹; пов'язаний з волом.

Покликав чоловік сина, і той вийшов з волячого вуха (з казки);

Проміж людських голів [на ярмарку] стирчать рогаті волячі голови (І. Нечуй-Левицький);

Лагідні волячі морди ремиґали поблизу (Ю. Яновський);

Дехто з гречників лишився замітати сліди коліс і волячих ратиць (І. Білик);

Черпали вино собі довговолосі ахеї .. Хто за шкуру волячу, а хто і за цілу корову (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

* У порівн. Привезли оце якось у лавку картини всякі – на тій сливи намальовано, сині, великі, як воляче око, на тій груші червонобокі в листочках (Григір Тютюнник).

2. Власт. волові, характерний для нього.

Темп їзди був трохи швидший за волячий – 100 кілометрів поїзд ішов п'ять годин! (І. Багряний);

Такі, як Каргат, або з волячою упертістю ламають усе на своєму шляху, або ж .. розбивають собі лоб (Ю. Шовкопляс);

Ми думаємо, що це у нас шляхетна толерантність, а це у нас воляче терпіння (Л. Костенко);

// Такий, як у вола.

– Згубивши Стара, ми поставимо під загрозу наші стратегічні плани на майбутнє, – озвався корпоратист з волячим підборіддям (О. Бердник);

Поряд “худі козачки” – Терентій Бухало та Лаврентій Нетудичхайло, з оселедцями на вухо закрученими, з волячими потилицями (В. Нестайко).

3. Признач. для вола, волів.

Робітники з волячими упряжками направлялись на Рось (Ю. Логвин);

Серед численних експонатів місцевого історико-краєзнавчого музею колишня олійниця, незнана досі конструкція жорен, воляче ярмо, прядки, вулик-дуплянка, солом'яник для зерна (з Інтернету).

4. перен. Дуже важкий, непосильний.

– У нас не голова колгоспу, а якийсь гаспид .. От накладе на дівочі плечі волячу ношу, та й звітріє твоя краса (М. Стельмах);

Здавалося, що золотаве розп'яття [скульптура] не має дотичностi до гайдуцьких канчукiв, до тупої волячої роботи на дiдицьких ланах (Р. Федорів).

5. перен. Дуже міцний, сильний.

Здоров'я в мене воляче (І. Муратов);

В його волячих жилах козацька кров пульсує і гуде! (В. Симоненко);

– У мене серце не воляче. Я хочу спокійно дожити до пенсії. А там хоч потоп, – Стратон Стратонович дав зрозуміти, що всім можна розходитися (О. Чорногуз);

Пароплав .. вирушав до Марселя. Затрамбували [мене] в контейнер, де я не задихнувся тільки тому, що мав .. волячі легені (В. Шкляр).