ворожий
воро́жий
-а, -е.
1》 Прикм. до ворог 1).
|| Який виявляє ворожнечу, ненависть; сповнений недоброзичливості.
|| Який перебуває в стані ворожнечі.
2》 Прикм. до ворог 2).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ворожий — воро́жий прикметник Орфографічний словник української мови
- ворожий — Вражий, врагів, сил. зловорожий; (табір) антагоністичний; (погляд) недоброзичливий, неприязний, недружній, ненависний, ненависницький. Словник синонімів Караванського
- ворожий — [ворожией] м. (на) -жому /-ж'ім, мн. -ж'і Орфоепічний словник української мови
- ворожий — ВОРО́ЖИЙ, а, е. 1. Прикм. до во́рог 1, 2. Діло, дороге моє діло, зразу перервалося; чужі ворожі руки перервали його! (Панас Мирний); Всі вони були родичі, .. хоч це не заважало їм ділитися на два ворожі табори (М. Словник української мови у 20 томах
- ворожий — див. злий Словник синонімів Вусика
- ворожий — не бере́ ніщо́ (воро́жа ку́ля) кого. Хто-небудь залишається живий, кого-небудь не можна вбити. Теж був простий козак, не характерник, бо характерник знає таку молитву: як замолитвує себе, то тоді його ніщо не бере (М. Фразеологічний словник української мови
- ворожий — НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який виражає, містить у собі неприхильність), НЕЗИ́ЧЛИ́ВИЙ рідше, НЕДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, НЕПРИХИ́ЛЬНИЙ, НЕПРИ́ЯЗНИЙ, НЕДО́БРИЙ, ВОРО́ЖИЙ підсил., НЕНА́ВИСНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- ворожий — Воро́жий, -жа, -же; -ро́жі, -жих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ворожий — ВОРО́ЖИЙ, а, е. 1. Прикм. до во́рог 1. Діло, дороге моє діло, зразу перервалося; чужі ворожі руки перервали його! (Мирний, І, 1954, 324); // Який виявляє ворожнечу, ненависть; сповнений недоброзичливості. Здригнулася. Хто сей Юрчик? Ворог чи приятель?... Словник української мови в 11 томах
- ворожий — Ворожий, -а, -е Вражескій. Засліпив вороже око. К. Псал. 66. Словник української мови Грінченка