1. Словник української мови в 11 томах

ворожий

ВОРО́ЖИЙ, а, е.

1. Прикм. до во́рог 1.

Діло, дороге моє діло, зразу перервалося; чужі ворожі руки перервали його! (Мирний, І, 1954, 324);

// Який виявляє ворожнечу, ненависть; сповнений недоброзичливості.

Здригнулася. Хто сей Юрчик? Ворог чи приятель? Помогти хоче чи продати? Але пригадала заступництво Юрчика, пригадала вороже відношення його до Марусяка — вже ж не став би Юрчик вислужуватися перед молодиком (Хотк., II, 1966, 264);

Холодком віяло від його карих очей, в усій постаті було щось чуже, навіть вороже (Донч., II, 1956, 491);

// Який перебуває в стані ворожнечі.

Всі вони були родичі, ..хоч це не заважало їм ділитися на два ворожі табори (Коцюб., І, 1955, 394).

2. Прикм. до во́рог 2.

[Деїфоб:] Хвалився він, що піде в бій сьогодні.. і що не зайде сонце, як вже буде розбите впень усе вороже військо (Л. Укр., II, 1951, 281);

В глибокому небі два промені прожектора впіймали ворожий літак (Кучер, Чорноморці, 1956, 31).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ворожий — воро́жий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ворожий — Вражий, врагів, сил. зловорожий; (табір) антагоністичний; (погляд) недоброзичливий, неприязний, недружній, ненависний, ненависницький. Словник синонімів Караванського
  3. ворожий — [ворожией] м. (на) -жому /-ж'ім, мн. -ж'і Орфоепічний словник української мови
  4. ворожий — -а, -е. 1》 Прикм. до ворог 1). || Який виявляє ворожнечу, ненависть; сповнений недоброзичливості. || Який перебуває в стані ворожнечі. 2》 Прикм. до ворог 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ворожий — ВОРО́ЖИЙ, а, е. 1. Прикм. до во́рог 1, 2. Діло, дороге моє діло, зразу перервалося; чужі ворожі руки перервали його! (Панас Мирний); Всі вони були родичі, .. хоч це не заважало їм ділитися на два ворожі табори (М. Словник української мови у 20 томах
  6. ворожий — див. злий Словник синонімів Вусика
  7. ворожий — не бере́ ніщо́ (воро́жа ку́ля) кого. Хто-небудь залишається живий, кого-небудь не можна вбити. Теж був простий козак, не характерник, бо характерник знає таку молитву: як замолитвує себе, то тоді його ніщо не бере (М. Фразеологічний словник української мови
  8. ворожий — НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який виражає, містить у собі неприхильність), НЕЗИ́ЧЛИ́ВИЙ рідше, НЕДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, НЕПРИХИ́ЛЬНИЙ, НЕПРИ́ЯЗНИЙ, НЕДО́БРИЙ, ВОРО́ЖИЙ підсил., НЕНА́ВИСНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  9. ворожий — Воро́жий, -жа, -же; -ро́жі, -жих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ворожий — Ворожий, -а, -е Вражескій. Засліпив вороже око. К. Псал. 66. Словник української мови Грінченка