ворожий

Значення в інших словниках

1. ворожий — воро́жий прикметник Орфографічний словник української мови
2. ворожий — Вражий, врагів, сил. зловорожий; (табір) антагоністичний; (погляд) недоброзичливий, неприязний, недружній, ненависний, ненависницький. Словник синонімів Караванського
3. ворожий — -а, -е. 1》 Прикм. до ворог 1). || Який виявляє ворожнечу, ненависть; сповнений недоброзичливості. || Який перебуває в стані ворожнечі. 2》 Прикм. до ворог 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ворожий — ВОРО́ЖИЙ, а, е. 1. Прикм. до во́рог 1, 2. Діло, дороге моє діло, зразу перервалося; чужі ворожі руки перервали його! (Панас Мирний); Всі вони були родичі, .. хоч це не заважало їм ділитися на два ворожі табори (М. Словник української мови у 20 томах
5. ворожий — див. злий Словник синонімів Вусика
6. ворожий — не бере́ ніщо́ (воро́жа ку́ля) кого. Хто-небудь залишається живий, кого-небудь не можна вбити. Теж був простий козак, не характерник, бо характерник знає таку молитву: як замолитвує себе, то тоді його ніщо не бере (М. Фразеологічний словник української мови
7. ворожий — НЕДОБРОЗИ́ЧЛИ́ВИЙ (який виражає, містить у собі неприхильність), НЕЗИ́ЧЛИ́ВИЙ рідше, НЕДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, НЕПРИХИ́ЛЬНИЙ, НЕПРИ́ЯЗНИЙ, НЕДО́БРИЙ, ВОРО́ЖИЙ підсил., НЕНА́ВИСНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
8. ворожий — Воро́жий, -жа, -же; -ро́жі, -жих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ворожий — ВОРО́ЖИЙ, а, е. 1. Прикм. до во́рог 1. Діло, дороге моє діло, зразу перервалося; чужі ворожі руки перервали його! (Мирний, І, 1954, 324); // Який виявляє ворожнечу, ненависть; сповнений недоброзичливості. Здригнулася. Хто сей Юрчик? Ворог чи приятель?... Словник української мови в 11 томах
10. ворожий — Ворожий, -а, -е Вражескій. Засліпив вороже око. К. Псал. 66. Словник української мови Грінченка