ворушитися

Значення в інших словниках

1. ворушитися — воруши́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. ворушитися — [ворушитиес'а] ворушус':а, воурушиес':а, воурушиец':а, воурушац':а Орфоепічний словник української мови
3. ворушитися — ВОРУШИ́ТИСЯ, ушу́ся, у́шишся, недок. 1. Злегка рухатися, залишаючись на тому самому місці. Гості ворушились, позіхали, потягались, але ніхто не квапився вставати (І. Нечуй-Левицький); Втиснувся [Максим] в той сніг і лежав, не ворушачись (І. Словник української мови у 20 томах
4. ворушитися — I борсатися, борушкатися, вовтузитися, войдуватися, вошколупитися, здвигатися, перевертатися, перегортатися, перегартуватися Наказова форма: ворушись! мерщій! хутчій! швидше! II див. рухатися Словник синонімів Вусика
5. ворушитися — РУ́ХАТИСЯ (постійно змінювати своє положення внаслідок обертання, коливання, пересування тощо), ПЕРЕМІЩА́ТИСЯ, ПЕРЕМІ́ЩУВАТИСЯ, ВОРУШИ́ТИСЯ, ПОРУ́ШУВАТИСЯ, ПЕРЕСУВА́ТИСЯ, ПОВЕРТА́ТИСЯ, ХОДИ́ТИ, РУША́ТИСЯ розм.; ШМИ́ГАТИ розм. Словник синонімів української мови
6. ворушитися — ВОРУШИ́ТИСЯ, ушу́ся, у́шишся, недок. 1. Злегка рухатися, залишаючись на тому самому місці. Гості ворушились, позіхали, потягались, але ніхто не квапився вставати (Н.-Лев., III, 1956, 76); На його обличчя довго й пильно дивився Тихін. Словник української мови в 11 томах
7. ворушитися — Ворушитися, -шуся, -шишся гл. Шевелиться. Ворушиться, і усом моргає, очима поводить. Кв. І. 126. Ворушіться ще, жили, поки живі. Ном. № 5934. Усюди.... народ ворушився. Стор. МПр. 51. Словник української мови Грінченка