вотчинник
во́тчинник
-а, ч., іст.
Власник вотчини.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вотчинник — во́тчинник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вотчинник — ВО́ТЧИННИК, а, ч., іст. Власник вотчини (у 1 знач.). – Бортного злодія не судять по праву, самі вотчинники призначають кару (Ю. Мушкетик); На чолі господарства стояв господар-вотчинник (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
- вотчинник — ВО́ТЧИННИК, а, ч., іст. Власник вотчини. На чолі господарства стояв господар-вотчинник (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 447). Словник української мови в 11 томах