вотчинник
ВО́ТЧИННИК, а, ч., іст. Власник вотчини.
На чолі господарства стояв господар-вотчинник (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 447).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вотчинник — во́тчинник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- вотчинник — -а, ч., іст. Власник вотчини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вотчинник — ВО́ТЧИННИК, а, ч., іст. Власник вотчини (у 1 знач.). – Бортного злодія не судять по праву, самі вотчинники призначають кару (Ю. Мушкетик); На чолі господарства стояв господар-вотчинник (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах