вручити
вручи́ти
див. вручати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вручити — вручи́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- вручити — [вручитие] -чу, -чиеш; нак. -чи, -ч'іт' Орфоепічний словник української мови
- вручити — ВРУЧИ́ТИ див. вруча́ти. Словник української мови у 20 томах
- вручити — ДАВА́ТИ (комусь особисто, до рук), ПОДАВА́ТИ, ВКЛАДА́ТИ зі сл. в руку (руки), перев. уроч.; ВРУЧА́ТИ (в офіційній, урочистій обстановці); ПЕРЕДАВА́ТИ (від однієї особи до іншої); РОЗДАВА́ТИ, РОЗТИКА́ТИ розм. (кільком, багатьом); ВІДДАВА́ТИ (перев. Словник синонімів української мови
- вручити — ВРУЧИ́ТИ див. вруча́ти. Словник української мови в 11 томах