1. Великий тлумачний словник сучасної мови

вузол

ву́зол

I -зла, ч.

1》 Місце, де зв'язано кінці чого-небудь; петля, затягнута на мотузкові, линві і т. ін.

Морський вузол — загальна назва різних петель і способів зав'язування линв.

2》 перен. Складне сплетіння, з'єднання чого-небудь; збіг якихось обставин.

Гордіїв вузол — про складне переплетення обставин, заплутані проблеми.

3》 Речі, зав'язані в хустку або іншу тканину; клунок.

4》 Закручене жмутом і приколоте шпильками волосся.

Грецький вузол — вид жіночої зачіски.

5》 Місце, де сходяться, перехрещуються колії, лінії тощо.

6》 Сукупність механізмів, споруд, що мають одне призначення й розташовані в одному місці.

Санітарний вузол — частина житлового приміщення, в якій розміщено ванну та вбиральню.

7》 тех. З'єднані разом декілька деталей, що входять до більш складного механізму.

Вузол електричного кола — місце з'єднання трьох чи більше віток електричного кола.

Вузол мережі — набір спільно розташованих робочих станцій та інших кінцевих точок мережі.

8》 Місце скупчення певних клітин у живому організмі.

|| Стовщення, затвердіння, розширення певних клітин або судин.

9》 Місце на рослині, від якого відходить листя або нові пагінці, корені.

II -зла, ч.

Міра швидкості морського транспорту, що дорівнює одній милі за годину (1,852 км/год).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вузол — ву́зол 1 іменник чоловічого роду петля; схрещення ву́зол 2 іменник чоловічого роду міра швидкості на морі Орфографічний словник української мови
  2. вузол — Вузла. Швидкість, яка дорівнює одній морській милі (1852 км на годину). Літературне слововживання
  3. вузол — (на линві) гудзь, петля, зав'язь; (з речами) клунок; (волосся) жмут; (доріг) схрещення, перехрещення; (зв'язку) осередок, центр; (енергетичний) комплекс, система; (життєвий) П. проблема, плетиво обставин; (деталів) ТЕХ. бльок, блок; (ревматичний) МЕД. розширення, затвердіння. Словник синонімів Караванського
  4. вузол — [вузол] вузла, м. (на) вуз'л'і, мн. вузли, вуз'л'іў Орфоепічний словник української мови
  5. вузол — ВУ́ЗОЛ¹, зла́, ч. 1. Місце, де зв'язані кінці чого-небудь; петля, затягнута на мотузці, линві і т. ін. Дротований шнур, та ще й вузлами понав'язуваний, де діткнувся тіла, то мов ножем! (І. Словник української мови у 20 томах
  6. вузол — (англ. knot, kn) одиниця вимірювання швидкості, що використовується у мореплавстві; 1 kn = 1,852 км/год. Універсальний словник-енциклопедія
  7. вузол — го́рдіїв (го́рдійський) ву́зол. Дуже складна, заплутана справа; складний збіг обставин. Чи вона божевільна, чи справді лише легкодух, чи, може, задумує щось дуже мудре, но (але) жіноцьке мудре, таке, як гордіїв вузол, що йому ні початку... Фразеологічний словник української мови
  8. вузол — ВУ́ЗОЛ (затягнута петля на мотузку, шнурку і т. ін.), ЗАВ'Я́ЗЬ, ГУДЗЬ (ГУДЗ) діал. Він.. спритними рухами зав'язав вузол (Д. Ткач); А Хома на мотузку ґудзі собі в'яже (С. Руданський); Під горлом — великий, завбільшки з кулак, ґудз яскравого галстука (Є. Словник синонімів української мови
  9. вузол — Ву́зол, вузла́; вузли́, -злі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. вузол — ВУ́ЗОЛ¹, зла́, ч. 1. Місце, де зв’язані кінці чого-небудь; петля, затягнута на мотузкові, линві і т. ін. Дратований шнур, та ще й вузлами понав’язуваний, де діткнувся тіла, то мов ножем! (Фр. Словник української мови в 11 томах
  11. вузол — Вузол, -зла м. 1) Узелъ. Лікарям чи поможись, чи не положись, а вузол розв'яжись. Ном. № 8339. 2) Узы, связь. ум. вузлик, вузличок. Словник української мови Грінченка