відлуння
відлу́ння
-я, с.
1》 Відбиті звуки, що долинають здалека, з відстані; луна.
2》 В обчислювальній техніці – відображення клавіш, що натискуються на клавіатурі, відповідними символами на екрані.
3》 У комп'ютерній графіці – негайне сповіщання оператора графічного термінала про поточні значення.
4》 перен. Відгомін якоїсь події, слави серед людей; відгук.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відлуння — відлу́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- відлуння — Луна, відлунок, відголос, відгомін, відгук, відзвук, відляск, мн. виляски, (не лише грому) відгроми; (у громаді) реакція. Словник синонімів Караванського
- відлуння — ВІДЛУ́ННЯ, я, с. 1. Відбиті звуки, що долинають здалека, з відстані; луна. І чути – лине дзвін підків. Відлуння бою, пісню дальню (П. Усенко); За далеким лісом ударив грім. Над сонними хащами покотилося відлуння (Ю. Бедзик); * Образно. Словник української мови у 20 томах
- відлуння — див. луна Словник синонімів Вусика
- відлуння — ВІ́ДГОМІН (невиразний слід, неясна вказівка на щось; розмови, перекази про давні події), ВІ́ДГУК, ВІДЛУ́ННЯ, ВІ́ДГОЛОС рідше. Струни кобз передають нам відгомін віків і разом з тим розкривають найтонші почуття людини (І. Шаповал); Кування зозулі... Словник синонімів української мови
- відлуння — ВІДЛУ́ННЯ, я, с., поет. 1. Відбиті звуки, що долинають здалека, з відстані; луна. І чути — лине дзвін підків. Відлуння бою, пісню дальню (Ус. Словник української мови в 11 томах