відлютувати
відлютува́ти
див. відлютовувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- відлютувати — відлютува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- відлютувати — ВІДЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Закінчити, перестати лютувати. Зазимую тут і залітую, В цій великій хаті не своїй, У кутку відтихну, відлютую, Намовчусь у темряві німій (М. Вінграновський); Відлютують сиві морозища і буранисті заметілі. Словник української мови у 20 томах
- відлютувати — ВІДЛЮТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Перестати, закінчити лютувати. Відлютують сиві морозища і буранисті заметілі. Громом розбудить землю весняне небо (Цюпа, Грози.., 1961, 16); Зима одлютує — волога весіння В земній глибині обмиває коріння (Перв., II, 1958, 132). Словник української мови в 11 томах
- відлютувати — Відлютува́ти, -ту́ю, -єш гл. 1) Перезлиться. 2) Отпаять. Словник української мови Грінченка