1. Великий тлумачний словник сучасної мови

візантійці

візанті́йці

-ів, мн. (одн. візантієць, -ійця, ч.; візантійка, -и, ж.).

Населення Візантії.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. візантійці — ВІЗАНТІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. візанті́єць, і́йця, ч.; візанті́йка, и, ж.). Населення Візантії; представники цього населення. – Коли дев'ятсот сімдесят другого року орди печенігів, керовані візантійцями... Словник української мови у 20 томах
  2. візантійці — ВІЗАНТІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. візанті́єць, і́йця, ч.; візанті́йка, и, ж.). Населення Візантії. У Феофілакта (VIІ ст.) є згадка про трьох слов’янських гуслярів, взятих у полон візантійцями (Нариси стар. іст. УРСР. Словник української мови в 11 томах