вій
I воя, ч.
Жмуток хмизу або верболозу для заплітання тину, кошика тощо.
II вія, ч.
Міфічна істота з повіками до землі.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вій — вій 1 іменник чоловічого роду, істота міфічна істота вій 2 іменник чоловічого роду жмут хворосту рідко Орфографічний словник української мови
- вій — ВІЙ, во́я, ч. Жмуток хмизу або верболозу для плетіння тину, кошика тощо. Пліт маєш городити на сім воїв (Сл. Гр.). Словник української мови у 20 томах
- вій — ВІЙ¹, во́я, ч. Жмуток хворосту або верболозу для заплітання тину, кошика тощо. Пліт маєш городити на сім воїв (Сл. Гр.). ВІЙ², ві́я, ч., заст. Міфічна істота з повіками до землі. Словник української мови в 11 томах
- вій — Вій, -вія м. Миѳическое существо съ вѣками до земли. --------------- Вій, воя м. Жмутъ хворосту при заплетаніи плетня. Мнж. 177. Полоса плетня (въ длину). Пліт маєш городити на сім воїв. Вх. Зн. 7. ум. війок. Мнж. 177. Словник української мови Грінченка