вільга

Значення в інших словниках

1. вільга — ві́льга іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. вільга — ВІ́ЛЬГА, и, ж., рідко. Те саме, що воло́га. Серпневий вечір дихав вільгою (Н. Рибак); Дихнуло вільгою .. – Знать, близько болотистий луг (П. Дорошко); Нам було зимно від вільги, що нею дихали річка й мокрий пісок (Валерій Шевчук). Словник української мови у 20 томах
3. вільга — ВОЛО́ГА (рідина, яка конденсується на чомусь, міститься десь), ВО́ГКІСТЬ, ВІ́ЛЬГІСТЬ, ВІЛЬГО́ТА, ВІ́ЛЬГА рідше. Вона з небувалою насолодою спочатку угамувала спрагу, а тоді занурила обличчя з запаленими повіками в свіжу й холодну вологу (З. Словник синонімів української мови
4. вільга — ВІ́ЛЬГА, и, ж., рідко. Те саме, що воло́га. Серпневий вечір дихав вільгою (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 572); Дихнуло вільгою.. — Знать, близько болотистий луг (Дор., Літа.., 1957, 51). Словник української мови в 11 томах