1. Словник української мови у 20 томах

вільга

ВІ́ЛЬГА, и, ж., рідко.

Те саме, що воло́га.

Серпневий вечір дихав вільгою (Н. Рибак);

Дихнуло вільгою .. – Знать, близько болотистий луг (П. Дорошко);

Нам було зимно від вільги, що нею дихали річка й мокрий пісок (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вільга — ві́льга іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
  2. вільга — -и, ж., рідко. Те саме, що волога. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вільга — ВОЛО́ГА (рідина, яка конденсується на чомусь, міститься десь), ВО́ГКІСТЬ, ВІ́ЛЬГІСТЬ, ВІЛЬГО́ТА, ВІ́ЛЬГА рідше. Вона з небувалою насолодою спочатку угамувала спрагу, а тоді занурила обличчя з запаленими повіками в свіжу й холодну вологу (З. Словник синонімів української мови
  4. вільга — ВІ́ЛЬГА, и, ж., рідко. Те саме, що воло́га. Серпневий вечір дихав вільгою (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 572); Дихнуло вільгою.. — Знать, близько болотистий луг (Дор., Літа.., 1957, 51). Словник української мови в 11 томах