вістка

Значення в інших словниках

1. вістка — (те, що доводять до чийогось відома) звістка, вість, повідомлення, книжн. інформація, (офіційне) донесення. Словник синонімів Полюги
2. вістка — ві́стка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ві́стки Орфографічний словник української мови
3. вістка — ВІ́СТКА, и, ж., про кого – що і без дод. Те саме, що зві́стка. Минув і другий рік – од чоловіка нема вісток, як у воду впав (Марко Вовчок); По таборі понеслася вістка, що москаль недалеко (Б. Словник української мови у 20 томах
4. вістка — I вістонька, вісточка, вість, звідомлення, звістка, новина, повідомлення II див. звістка Словник синонімів Вусика
5. вістка — ПОВІДО́МЛЕННЯ (те, що доводять до чийогось відома, сповіщають комусь), ЗВІ́СТКА, ВІ́СТКА, ВІСТЬ, ІНФОРМА́ЦІЯ, ІНФОРМУВА́ННЯ, ПОГОЛО́СКА (ПОГОЛО́СОК) розм., ПОГУ́ДКА розм., ОБВІ́СТКА заст., РЕЛЯ́ЦІЯ заст., книжн., ЗВІДО́МЛЕННЯ заст., ВІ́ДА діал. Словник синонімів української мови
6. вістка — Ві́стка, -тки, -тці; вістки́, вісто́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вістка — ВІ́СТКА, и, ж., про кого — що і без додатка. Те саме, що зві́стка. Минув і другий рік — од чоловіка нема вісток, як у воду впав (Вовчок, І, 1955, 30); І друг подав про себе вістку (Тич., II, 1957, 146). Словник української мови в 11 томах
8. вістка — Вістка, -ки ж. Вѣсть, извѣстіе. З Хортиці-сестриці щоб вістку прислав. О. 1861. IV. 57. Сорока на хвості принесла вістку. Ном. № 6712. Словник української мови Грінченка