генетичний

генети́чний

-а, -е.

1》 Який вказує на походження, розвиток.

2》 Прикм. до генетика.

Генетична епістемологія — підхід в психології, який зосереджується на вивченні розвитку знання.

Генетична інформація — отримувані від предків і закладені у спадкоємних структурах організмів у вигляді сукупності генів програми про склад, будову і характер обміну речовин.

Генетична дія випромінювань (радіаційний мутагенез) — спадкові зміни (мутації), що виникають під впливом іонізуючих випромінювань та ультрафіолетового проміння.

Генетична теорія злочинності — концепція, що розглядає як одну з причин злочинності хромосомні порушення у людини.

Генетична трансформація — перенесення генетичної інформації від одного організму до іншого за допомогою виділених препаратів ДНК.

Генетичний аналіз — сукупність методів вивчення спадкових властивостей організмів.

Генетичний баланс — поєднання генів, хромосом та геномів у зиготі.

Генетичний бар'єр — сукупність генетичних відмінностей між особинами або популяціями, що обумовлюють обмеження схрещувань.

Генетичний вантаж — міра непристосованості популяції до умов навколишнього середовища.

Генетичний дрейф — зміна генетичної структури популяції, яка не призводить до генотипічного пристосування до середовища.

Генетичний код — система зашифровки генетичної інформації.

Генетичний контроль — обумовленість біохімічних, фізіологічних або морфологічних процесів генотипом особи.

Генетичний поліморфізм — співіснування в межах популяції двох або декількох різних спадкових форм.

Генетичний фон — сукупність генів, які, взаємодіючи з даним геном, впливають на реалізацію контрольованої ним ознаки.

Генетичні ресурси — генетичний матеріал, який має фактичну або потенційну цінність.

Генетичні ряди — органічні сполуки з однаковою кількістю атомів вуглецю в молекулі.