гептан

Значення в інших словниках

1. гептан — гепта́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. гептан — ГЕПТА́Н, у, ч., хім. Органічна сполука, безбарвний газ із специфічним запахом; із повітрям утворює вибухову суміш. Змішуючи ізооктан із гептаном, добувають рідини з певним октановим числом (з наук. літ. Словник української мови у 20 томах
3. гептан — гепта́н (від грец. επτά – сім) органічна сполука, безбарвна рухлива рідина з слабким запахом. Застосовують як еталон для визначення октанового числа (показника стійкості моторних палив проти детонації). Словник іншомовних слів Мельничука