глаголиця
глаго́лиця
-і, ж.
Одна з двох абеток старослов'янської мови.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глаголиця — глаго́лиця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- глаголиця — (грам.) азбука (праукраїнська) Словник чужослів Павло Штепа
- глаголиця — ГЛАГО́ЛИЦЯ, і, ж. Одна з двох абеток старослов'янської мови. Найдавніша, що дійшла до нас, слов'янська писемність знає два алфавіти – кирилицю і глаголицю... Словник української мови у 20 томах
- глаголиця — • глаголиця - одна з найдавніших слов'ян. азбук. Більшість учених вважає, що її створив бл. 863 просвітитель слов'ян Кирило (див. Кирило і Мефодій) для старослов'янської мови, яка стала першою міжслов'ян. літ. мовою. Про походження Г. немає єдиної думки. Українська літературна енциклопедія
- глаголиця — Одна з найдавніших (виникла, ймовірно, перед 862-63) слов'янських абеток, створена у відповідній звуковій системі; щодо джерел г. дотепер нема остаточної думки; автором... Універсальний словник-енциклопедія
- глаголиця — Глаго́лиця, -ці, -цею (азбука) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- глаголиця — ГЛАГО́ЛИЦЯ, і, ж. Одна з двох абеток старослов’янської мови. Найдавніша, що дійшла до нас, слов’янська писемність знає два алфавіти — кирилицю і глаголицю... Словник української мови в 11 томах