1. Великий тлумачний словник сучасної мови

гладіатор

гладіа́тор

-а, ч.

У Стародавньому Римі – боєць із рабів або військовополонених, спеціально навчений для поєдинків чи боїв групами на арені цирку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гладіатор — гладіа́тор іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гладіатор — ГЛАДІА́ТОР, а, ч. У Стародавньому Римі – спеціально підготовлений боєць із рабів або військовополонених, який на арені цирку бився з іншими бійцями або дикими звірами. Ликує Рим! І гладіатор і патрицій Обидва п'яні. Кров і дим їх упоїв (Т. Словник української мови у 20 томах
  3. гладіатор — ГЛАДІА́ТОР, а, ч. У стародавньому Римі — боєць з рабів або військовополонених, спеціально навчений для поєдинків чи боїв групами на арені цирку. Ликує Рим! І гладіатор і патрицій Обидва п’яні. Кров і дим їх упоїв (Шевч., II, 1953, 276); *У порівн. Словник української мови в 11 томах