гнійник

Значення в інших словниках

1. гнійник — гнійни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. гнійник — ГНІЙНИ́К, а́, ч., вет., мед. Те саме, що гноя́к. Якщо у хворого довгий час існує каверна або гнійник легенів, то його вже майже неможливо вилікувати (з наук.-попул. літ.); * Образно. Словник української мови у 20 томах
3. гнійник — НАРИ́В (гнійне запалення), АБСЦЕ́С мед.; ГНІЙНИ́К, ГНОЯ́К розм., ГНОЯ́НКА розм. (нарив із значним скупченням гною). Денис Ісакович ушкодив свій нарив, І на нозі йому прикинулась гангрена (М. Рильський); Так як гноянки свербіли, то Солиха їх чухала, роздирала (Панас Мирний). — Пор. фуру́нкул. Словник синонімів української мови
4. гнійник — ГНІЙНИ́К, а́, ч. Місце скупчення гною (у 1 знач.); нарив. Якщо у хворого довгий час існує каверна або гнійник легенів, то його вже майже неможливо вилікувати (Наука.., З, 1957, 15); *Образно. Словник української мови в 11 томах
5. гнійник — Гнійник, -ка м. Навозный жукъ. Вх. Зн. 11. Словник української мови Грінченка