1. Великий тлумачний словник сучасної мови

головуючий

голову́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до головувати.

|| у знач. ім. головуючий, -чого, ч. Той, хто головує.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головуючий — голову́ючий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. головуючий — ГОЛОВУ́ЮЧИЙ, чого, ч. Той, хто головує на зборах, засіданні й т. ін.; голова (у 3 знач.). – Хто ще візьме слово? – запитав головуючий Нестеренко (Микита Чернявський); Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений з шматка тонкої стальної труби (П. Словник української мови у 20 томах
  3. головуючий — ГОЛОВУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до головува́ти; // у знач. ім. голову́ючий, чого, ч. Той, хто головує. Головуючий закалатав у дзвоник, зроблений з шматка тонкої стальної труби (Загреб., Спека, 1961, 49). Словник української мови в 11 томах