1. Великий тлумачний словник сучасної мови

голосний

голосни́й

-а, -е.

1》 Який сильно звучить, добре чутний; гучний.

|| Шумливий, гомінкий.

2》 перен. Який став широко відомим; загальновідомий.

3》 перен. Надмірно претензійний.

4》 лінгв. Який утворюється за вільного проходження повітря з легенів крізь ротову порожнину (про звуки мови).

|| у знач. ім. голосний, -ного, ч.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голосний — (який сильно звучить) гучний, дзвінкий, звучний, (дуже сильний) громовий; (набрав великого розголосу) бучний, галасливий, (дуже дивує) книжн. сенсаційний. Словник синонімів Полюги
  2. голосний — голосни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. голосний — ГУЧНИЙ, р. грімкий, с. громовий; (голос) ок. ляский, ляскучий; (базар) гомінливий, гомінкий, шумливий; (дзвоник) голосистий; (факт) широковідомий, знаменний; (- назву) претенсійний; (- подію) скандальний; (звук) ІД. голосівка. Словник синонімів Караванського
  4. голосний — ГОЛОСНИ́Й, а́, е́. 1. Який сильно звучить, добре чутний; гучний. Адміністратор сів; поштар махнув на коней батогом, задзеленчав голосний дзвоник – і тільки курява встала... (Панас Мирний); Серед того шуму подекуди було чути голосну дівочу пісню (І. Словник української мови у 20 томах
  5. голосний — Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня. Любить багато і голосно говорити, але все дурниці. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. голосний — I басистий, голосистий, гомеричний, гримкітливий, гримкучий, грімкий, громовий, гулкий, гучний, гучноголосий, гучномовний, дзвенячий, дзвінкий, дзвінковий, дзвінкоголосий, дзвінкучий, дзвінний, дзвоникуватий, дзвонний, дзвонистий, дзвонковий... Словник синонімів Вусика
  7. голосний — ГАЛАСЛИ́ВИЙ (який зчиняє галас; сповнений галасу, криків), ГАМІРЛИ́ВИЙ, ГАМІРНИ́Й, ГУЧНИ́Й, ГОМІНЛИ́ВИЙ, ГОМІНКИ́Й, БУЧНИ́Й, ГОЛОСНИ́Й, ШУМЛИ́ВИЙ, ГАЛАСУВА́ТИЙ розм. Галасливим, радісним натовпом вибігли учні з школи (О. Словник синонімів української мови
  8. голосний — Голосни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. голосний — ГОЛОСНИ́Й, а́, е́. 1. Який сильно звучить, добре чутний; гучний. Серед того шуму подекуди було чути голосну дівочу пісню (Н.-Лев., II, 1956, 97); Адміністратор сів; поштар махнув на коней батогом... Словник української мови в 11 томах