гузир
гузи́р
-я, ч.
1》 Нижня товста частина снопа.
2》 Місце, де зав'язано мішок.
3》 Ріг мішка, ятера і т. ін.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гузир — Гузе́р, гузир: — гуля; похідне: зібгана частина зав'язаного мішка, торби [8] Словник з творів Івана Франка
- гузир — гузи́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гузир — Я, ч. Нижня товста частина снопа. Від неба — тільки стягнутий гузир і вилягла земля у жовту миску. (П-1:173). Словник поетичної мови Василя Стуса
- гузир — ГУЗИ́Р (місце, де зав'язаний мішок), ОГУ́ЗОК розм., ГИ́ЧКА розм. Обома руками вхопився (Поцілуйко) за гузир мішка і, підпихаючи його коліном, поперед себе виволік за двері (М. Словник синонімів української мови
- гузир — Гузи́р, -ря́; -зирі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гузир — ГУЗИ́Р, я́, ч. 1. Нижня товста частина снопа. Підбивала [Ярина] колосся, поперек швидко клала перевесло, коліном придавлювала гузир (Десняк, І, 1955, 397). 2. Місце, де зав’язаний мішок. Словник української мови в 11 томах