гузир
ГУЗИ́Р, я́, ч.
1. Нижня товста частина снопа.
Підбивала [Ярина] колосся, поперек швидко клала перевесло, коліном придавлювала гузир (Десняк, І, 1955, 397).
2. Місце, де зав’язаний мішок.
Вхопивши за гузир міцно зав’язаний лантух, вони поволокли його по воді до берегової западини (Кол., Терен.., 1959, 38).
3. Ріг мішка, ятера і т. ін.
Скрут лучився йому в жнива..: мало не всі гузирі в ятерах погнили, а хліба в хаті не було й шматка (Л. Янов., І, 1959, 313);
Він схопив мішок за гузирі і витрусив з нього на підлогу чорнооке замурзане дівчатко (Донч., III, 1956, 18).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гузир — Гузе́р, гузир: — гуля; похідне: зібгана частина зав'язаного мішка, торби [8] Словник з творів Івана Франка
- гузир — гузи́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гузир — -я, ч. 1》 Нижня товста частина снопа. 2》 Місце, де зав'язано мішок. 3》 Ріг мішка, ятера і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гузир — Я, ч. Нижня товста частина снопа. Від неба — тільки стягнутий гузир і вилягла земля у жовту миску. (П-1:173). Словник поетичної мови Василя Стуса
- гузир — ГУЗИ́Р (місце, де зав'язаний мішок), ОГУ́ЗОК розм., ГИ́ЧКА розм. Обома руками вхопився (Поцілуйко) за гузир мішка і, підпихаючи його коліном, поперед себе виволік за двері (М. Словник синонімів української мови
- гузир — Гузи́р, -ря́; -зирі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)