1. Великий тлумачний словник сучасної мови

давлючий

давлю́чий

-а, -е, розм.

1》 Який давить.

2》 Який важко проковтнути (про їжу).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давлючий — давлю́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. давлючий — ДАВЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який давить. У Глущука до горла підкотився гарячий давлючий клубок (Чорн., Визвол. земля, 1950, 10); Розібрав його кашель такий давлючий, що аж сльози з очей покотилися (Чаб., Балкан. весна, 1960, 455). Словник української мови в 11 томах
  3. давлючий — Давлючий, -а, -е Трудно проглатываемый (о пищѣ). см. давучий. Словник української мови Грінченка