1. Словник української мови Грінченка

давлючий

Давлючий, -а, -е

Трудно проглатываемый (о пищѣ). см. давучий.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. давлючий — давлю́чий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. давлючий — -а, -е, розм. 1》 Який давить. 2》 Який важко проковтнути (про їжу). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. давлючий — ДАВЛЮ́ЧИЙ, а, е, розм. 1. Який давить. У Глущука до горла підкотився гарячий давлючий клубок (Чорн., Визвол. земля, 1950, 10); Розібрав його кашель такий давлючий, що аж сльози з очей покотилися (Чаб., Балкан. весна, 1960, 455). Словник української мови в 11 томах