1. Великий тлумачний словник сучасної мови

де

I присл.

1》 пит.У якому місці?

|| У ритор. оклично-пит. реченнях (часто з часткою "ж"), що виражають жаль, здивування і т. ін. з приводу відсутності кого-, чого-небудь.

|| Куди?

|| Звідки?

2》 обставини місця. Десь, кудись, де-небудь, куди-небудь.

3》 у знач. сполучн. сл. Уживається: а) у підрядних реченнях місця (частіше в поєднанні з присл. там, туди, звідти в головному реченні); б) у підрядних додаткових реченнях; в) у підрядних означальних реченнях (частіше в поєднанні з займ. такий, той у головному реченні).

Де ... де ... — Уживається за переліку і зіставлення кількох речень або членів речення.

II част., розм.

Уживається (часто зі словами та, там, тобі) у знач. запереч. ні, та ні.

Де вже [там, тут, тобі] не ... — уживається при запереченні чийогось сумніву.

Де ж таки (то) видано, щоб ...? — уживається при вираженні обурення.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. де — де 1 прислівник незмінювана словникова одиниця вживається також як сполучне слово де 2 частка незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. де — де I.: ◊ де па́хе → паха де II.: ◊ де свої б'ют, чужи́й не міша́йся не встрявай у чужі справи (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  3. де — Де бай, а де коровай. Де є пан, там люди не матимуть достатку. Бай — великий пан. Де гроші поділи — нема за що калитки купити. Жарт, коли немає грошей. Де Крим, де Рим, а де попова кобила. Коли хтось говорить невідомо про що. Приповідки або українсько-народня філософія
  4. де — ба де то! Уживається для вираження повного заперечення; ні. Котилися і наші козачі Дурні голови, за правду .. А получшали (покращали)? ба де то! Ще гіршими стали (Т. Шевченко). го́лці (я́блуку, я́блукові) ні́де впа́сти. Фразеологічний словник української мови
  5. де — Де; де́-де, присл.; де б, де́ б то; де́ б таки; де ж; де́ то; де́ ж то; де́ ж пак; де́ ж таки Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. де — ДЕ¹, присл. 1. пит. У якому місці? — А як батько образився, — як не пустить більш по весіллях ходити — де тоді Якова побачиш? (Вовчок, І, 1955, 207); — Бабусю! — питає [Чіпка] раз Оришки. — Чи в мене батько був? — Був, сину. — Де ж він тепер?... Словник української мови в 11 томах
  7. де — Де нар. 1) Гдѣ. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. Сова знає, де кури почують. Ном. № 5739. Де ви ся повертаєте, як ви ся маєте? Мет. 444. Горе дворові, де корова росказ волові. Ном. За городом левада, де зібралась громада. Ном. та не де дінеться. Словник української мови Грінченка