1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дезавуювання

дезавуюва́ння

-я, с.

1》 Заява про свою незгоду з діями довіреної особи або про те, що дана особа не має повноважень діяти від імені того, хто про це заявляє.

2》 У міжнародному праві – спростування главою держави або уряду дій дипломатичного представника у зв'язку з перевищенням ним своїх повноважень.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дезавуювання — дезавуюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. дезавуювання — дезавуюва́ння (від франц. desavouer – зрікатися, відмовлятися) 1. Заява про свою незгоду з діями довіреної особи або про те, що дана особа не має повноважень діяти від імені того, хто про це заявляє. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. дезавуювання — рос. дезавуирование (від фр. desavouer — відмовлятися, висловлювати несхвалення) — заява довірителя про його незгоду з дією довіреної особи чи про те, що дана особа не уповноважена діяти від імені довірителя. Eкономічна енциклопедія