1. Великий тлумачний словник сучасної мови

декламація

деклама́ція

-ї, ж.

1》 Мистецтво виразного читання літературних творів, зокрема віршів.

|| Те саме, що декламування.

2》 перен. Манера говорити штучно піднесено; пишномовні слова, промови.

Музична декламація — а) співвідношення мови й музики у вокальних творах, відповідність музичних і мовних акцентів, інтонацій, речень, фраз і т. ін.; б) природність і виразність вимови тексту у вокальному творі; в) мелодекламація.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. декламація — деклама́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. декламація — деклама́ція, декламува́ння (лат. declamatio, від declamo – вправляюся в красномовстві) 1. Мистецтво виразного читання літературних творів, зокрема віршів. 2. Малозмістовна, пишномовна промова або стаття. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. декламація — ДЕКЛАМА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Мистецтво виразного читання літературних творів, зокрема віршів; // Те саме, що декламув́ання. Муне-Сюллі декламував Отелло в той час, як сьому маврові було зовсім не до декламації (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах