дивацький
дива́цький
-а, -е.
Власт. дивакові; дивний, чудний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дивацький — дива́цький прикметник Орфографічний словник української мови
- дивацький — див. дивак; химерний Словник синонімів Вусика
- дивацький — ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал. Словник синонімів української мови
- дивацький — ДИВА́ЦЬКИЙ, а, е. Власт. дивакові; дивний, чудний. І придумав днів за п’ять Витівку дивацьку: Порішив «скомплектувать» Шахту… холостяцьку (С. Ол., Вибр., 1959, 208). Словник української мови в 11 томах