1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дикий

ди́кий

-а, -е.

1》 Який перебуває у первісному природному стані, живе на волі, не приручений, на відміну від свійського (про тварин).

|| Який росте без втручання людини, некультивований, на відміну від садового, городнього (про рослини).

|| Не оброблений рукою людини, не заселений (про місцевість).

|| Пустельний, глухий.

2》 Який перебуває у стадії первісної культури (про людей).

|| у знач. ім. дикий, -кого, ч. (мн. дикі, -ких). Дикун.

3》 Сором'язливий, відлюдкуватий.

|| Полохливий, неприборканий (про тварин).

4》 Якого важко стримати; нестримний.

5》 Який виходить за межі відомого, звичайного; неймовірний, страшний.

|| Який викликає подив; незвичайний, дивний.

Дикий камінь — усяка тверда гірська порода, перев. сірого кольору.

Дике м'ясо розм., заст. — хворобливий наріст біля рани, яка довго не загоюється.

6》 Не пов'язаний ні з якими організаціями, самостійний.

7》 Що не має нагляду.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дикий — (тварини і трави, які неосвоєні) неприручений, здичілий, (про рослин) дикорослий. Словник синонімів Полюги
  2. Дикий — Ди́кий прізвище Орфографічний словник української мови
  3. дикий — (- тварин) вільний, не свійський, неприборканий; (- рослини) дикорослий, не культивований, природний; (куток) пустельний, глухий, необжитий, незаселений, безлюдний, відлюдний; (нарід) первісний, нецивілізований, дикунський, варварський, примітивний... Словник синонімів Караванського
  4. дикий — [дикией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  5. дикий — А, -е. Шалений, сильний, неймовірний. Куди ж це такі гроші дикі пропадають? (Б. Жолдак). Словник сучасного українського сленгу
  6. дикий — I дик (дикий кабан), дикар, дикарський, дикезний, дикенький, диковезний, диковенний, дикуватий, дикун, дикунський, дич, дичак, дичина, дичковий, дичок, діч, задичавілий, задичавлений, здичавілий II див. відлюдкуватий; неосвічений; непокірний Словник синонімів Вусика
  7. дикий — БЕЗДО́МНИЙ (про свійських тварин — який не має свого господаря), БРОДЯ́ЧИЙ, ПРИБЛУ́ДНИЙ (який прибився до чужого дому, стада і т. ін.; бродячий узагалі). Зажурчало в коров'яках, і звідти вибігла з божевільними очима задичавіла, бездомна свиня (С. Словник синонімів української мови
  8. дикий — Ди́кий, -ка, -ке; ди́кі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. дикий — ДИ́КИЙ, а, е. 1. Який перебуває у первісному природному стані, живе на волі, не приручений, на відміну від свійського (про тварин). І звір того не зробить дикий, Що ви, б’ючи поклони, З братами дієте… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  10. дикий — Дикий, -а, -е Дикій. На печерській горі росла тоді дика пуща. К. ЧР. 91. Обізветься хлопство дикими степами. К. Досв. 25. Дикий кабан. Рудч. Ск. І. 186. д. бузина. раст. Бузина. Sambucus nigra. ЗЮЗО. І. 135. д. вишня. раст. Словник української мови Грінченка