1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дикунський

дику́нський

-а, -е.

Прикм. до дикун 1).

|| Власт. дикунам.

|| перен., зневажл. Дуже грубий, жорстокий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дикунський — дику́нський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дикунський — див. дикий Словник синонімів Вусика
  3. дикунський — ГРУ́БИЙ (який поводить себе нечемно; також про вдачу, поведінку й т. ін.), НЕЧЕ́МНИЙ, НЕВВІ́ЧЛИВИЙ, НЕГРЕ́ЧНИЙ, НЕКУЛЬТУ́РНИЙ, РІЗКИ́Й, БРУТА́ЛЬНИЙ, ДИКУ́НСЬКИЙ підсил., ХАМОВИ́ТИЙ зневажл., СВИНУВА́ТИЙ зневажл., МУЖИКУВА́ТИЙ заст., зневажл. Словник синонімів української мови
  4. дикунський — Дику́нський, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дикунський — ДИКУ́НСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дику́н 1. — Ми були на дикунському обряді повноліття.. сина вождя племені, — вернувся до розповіді етнограф (Вол., Місячне срібло, 1961, 77); // Власт. дикунам. Словник української мови в 11 томах