дипломатичний

дипломати́чний

-а, -е.

1》 Стос. до дипломатії (у 1 знач.).

Дипломатична пошта — один з видів зв'язку дипломатичного чи консульського представництва з центральними органами зовнішніх зв'язків держав, яка пересилається звичайно в супроводі дипломатичних кур'єрів в опечатаних валізах (мішках) або сумках і не підлягає митному контролю.

Дипломатичне право — норми міжнародного права, які регламентують порядок дипломатичних зносин між державами та іншими суб'єктами міжнародного права (напр. міжнародними організаціями).

Дипломатичне представництво — постійний орган зовнішніх зносин держави (посольство або місія), які знаходяться на території іншої держави.

Дипломатичний імунітет — сукупність прав і привілеїв, якими користуються іноземні дипломатичні представники в тій державі, де вони акредитовані.

Дипломатичний корпус — а) в широкому розумінні – увесь дипломатичний персонал (із членами сімей) дипломатичних представництв, акредитованих у даній державі; б) у вузькому розумінні – лише глави дипломатичних представництв.

Дипломатичний кур'єр — співробітник відомства закордонних справ, якому доручається перевезення дипломатичної пошти.

Дипломатичний протокол — норми і правила міждержавного спілкування на дипломатичному рівні.

Дипломатичні класи — звання, що їх присвоюють главам дипломатичних представництв за кордоном: надзвичайний і повноважний посол, надзвичайний і повноважний посланник, повірник у справах.

Дипломатичні ранги — особливі звання, присвоювані дипломатичному персоналу. Встановлюються внутрішнім законодавством держав: радник, перший секретар, другий секретар, третій секретар, аташе.

2》 перен. Власт. дипломатові (у 2 знач.); ухильний, спритний.